Блаженний рай
Сіяють зоряні каштани,
Пірнув у пахощі Хрещатик,
Гуляють лагідні краяни -
Красою зваблюють дівчата.
Пустують дітки галасливі,
У вись злітають водограї,
Замріяні будинки сиві…
Як добре, браття, в ріднім краї!
Тече розбурханий Славута,
Несе до моря буйні води,
Заплави, вербами запнуті,
У спеку дарять прохолоду.
Убрались яхти у вітрила,
Гопак ударили на хвилях,
У храмах дзвони задзвонили,
І пісня стелиться на схилах.
В співанках острови квітучі,
Мов намальовані пейзажі,
І велети, скалисті кручі,
Стоять у Києва на стражі.
Ця казка мовиться віками,
П’ятсот століть й не набридає…
Живуть боги рідні між нами,
В блаженному земному раї.
29 березня 2016 року