Папір – не совість.
Він не червоніє,
Він спить собі спокійно уночі.
Намисто букв
Йому не ріже шию,
Неправдою не може задушить.
А в разі чого –
Спалять. Знову добре,
Бо попіл – то корисно для рослин.
Верба ж, напившись
Мінеральних добрив,
Кричатиме від гіркоти́ брехні.
Та хто збагне?
Хіба що птах підхопить –
і… каменем (нести не стане крил).
А в тиші неба плакатиме совість.
Вона безсмертна.
Совість – не папір.
одна печаль в тім: не мала б плакати совість, не мала б... не для сліз її в світ було випущено, душу наділено, крила та віру дано, талант любити і цінувати, право визначати людяністьі ницість.
але їй чомусь - так часто сльози...
Ірино, Птахо земна, добра та любові, на правді настояних повна, - ось і дивитися на мене з висоти небес своїх. піднялися, і слвом, і совістю.
а мені пута земні, тяжкі та іржаві від сірості і міщанства, не дають літати...
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ну, Касьяне, не обмовляйте себе.
дякую, що читаєте