Мій дім горить із того краю,
Що до сусіди прилягає.
Той, як завжди під шланга косить,
Але не воду подає,
А підливає керосину
І хмиз кидає, сучий сину,
Йому біди завжди не досить,
Такий вродивсь, такий вже є.
І я хіба один такий є,
На кого пес скажений виє,
Отруйні вищиряє ікла
І плоті вирива шматки.
Така щуряча вже порода.
Щура знешкодити не шкода.
А як воно до крові звикло,
То, звісно, й здохне вже таким.
Одужання чекать не варто,
Пристрелити скажену твар ту,
Та й поховати просто неба.
А ті, хто розуму не ймуть,
Як хочуть, можуть сумувати
За тим шматком брудної вати,
Якщо комусь це дуже треба.
А, певно ж, знайдеться кому.
що може бути сумнішим серед житейських історій після тої, де ви дізналися про невірну жону? - тільки історія про підлого сусіда...
і дасть же господь кому таке випробування, як нам послав!
kanan відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00