Воняє лоєм пейсів фарс,
В Печерах бреше Козопас.
У Зраді вир скипів й затих,
Скінчилась лавка запасних.
Веде нас знову в нікуда…
Паскуда виблякла руда.
В руках скрижаль чужак тримає…
Вже «божих» діток не хватає.
Та знають юди, що робити,
Весь світ навчилися дурити.
І знов купив масковский дяк
За срібнячки договорняк.
Та ба, скипіла кров Дніпра...
Відповісти прийшла пора.
Прозрів обдурений народ,
Тож не мине вас ешафот.
Дістали вже розводнячки,
Вірьовка звита… слизнячки.
Душа болить..., аж завиває! А туга лезом серце крає. Болить і плаче за Вітчизну і на свою чекає воно тризну.
Пора, давно уже пора нам спекатись того "добра", що затіває нову вирву і тягне Україну в прірву!
Дід Миколай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00