І бреше бреше Козопас

Воняє  лоєм    пейсів  фарс,
В  Печерах  бреше  Козопас.

У  Зраді  вир  скипів  й  затих,  
Скінчилась  лавка  запасних.
Веде  нас  знову  в  нікуда…
Паскуда  виблякла  руда.
В  руках  скрижаль  чужак  тримає…
Вже  «божих»  діток  не  хватає.  

Та  знають  юди,  що  робити,
Весь  світ  навчилися  дурити.
І  знов  купив  масковский  дяк
За  срібнячки  договорняк.

Та  ба,  скипіла  кров  Дніпра...
Відповісти    прийшла  пора.
Прозрів  обдурений  народ,  
Тож  не  мине  вас  ешафот.
Дістали  вже  розводнячки,
Вірьовка  звита…  слизнячки.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644783
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.02.2016
автор: Дід Миколай