UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Finist: Як не простити брату свому? - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Finist відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відвертість, Наталю  Коли бракує слів - проси натхнення у Бога - Він завжди підкаже, коли це необхідно... 
Марсианин, 25.01.2016 - 22:42
Річ йшла про Україну і Новоросію, а не про Росію. Хоча між ними, звісно, не "віковічне рабство", але така Ваша метафора. А над Україною зараз висить тягар зради "русского мира". Це, якби одна з країн англосаксонського світу, скажімо Австралія, зрадила його і пішла лизати п"ятки Китаю. І тому, і з причин української ментальністі Україна ніколи не буде процвітаючою країною. Як і Київ "Новим Ієрусалимом". Зараз Україна під зовнішнім керуванням, що буде з нею далі невідомо - не їй вирішувати. Скільки таких утвореннь в історіі з"являлося і зникало! Лише імперії (не колоніальні) довготривалі об"єднання, які існують віками і тисячоліттями. Особливо при своєчасному преобразуванні (той же Китай).
Finist відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нехай простить Тобі брате Бог Твою некомпетентність і самовпевненість. Лише я знаю про що йшла річ у моїй поезії. Не сприймаю за повагу звертання на Ви. Адже до Отця нашого небесного ми всі звертаємось на Ти, а він єдиний, хто заслуговує на абсолютну повагу. Звертаням на Ви тішили свою гординю сильні світу цього. Але душі свої вони занапастили... Звернув увагу на умовність "русского мира" (в лапках) і реальність англосаксонського світу у Твоїй редакції. Історія - вчителька життя (римське прислів'я). Нажаль Твої знання і розуміння історичних процесів і явищ обмежені. Інакше Ти б не порівнював Україну, яка з центру Русі внаслідок процесів феодальної роздробленості перетворилася на окраїни більш агресивних і організованих сусідів, і Австралію, яка з колонії заселеної переважно англомовними переселенцями стала рівноправним членом Британської співдружності (ще один приклад трансформації ("преобразування" у Твоїй редакції) імперії (але колоніальної). Сам факт визнання української ментальності говорить про існування окремої нації - українців. Україну як унітарну державу визнають всі країни ООН. З 1991 року Україна по інерції залишалася у сфері впливу (під зовнішнім керуванням) Росії. Ті ж країни екс-СРСР які намагалися вийти з цієї сфери впливу, зазнавали неофіційної часткової окупації (Придністровя у Молдові, Абхазія і Осетія і Грузії - а тут не було переважно російськомовного населення (пригадай Австралію). Трансформація СРСР у РФ змінила тільки форму, але не зміст - диктатура правлячої верхівки з колишньої номенклатури і спецслужб залишилася, ідеологічний відділ ЦК трансформувався у РПЦ і надалі обслуговує інтереси кремлівської "еліти" та її управляючих на місцях. Поки ці "хазяева жизни" при владі, Росія ніколи не буде процвітаючою країною. Українська "еліта" частково теж має російські риси, але в силу української ментальності (споконвічного прагнення до свободи) почуваться не так впевнено і до недавнього часу опиралася на підтримку Кремля. Але всезростаючі апетити покровителів з Білокамяної стосовно долі в пограбуванні держави і народу України змусили частину української "еліти" до пошуку більш адекватних і цивілізованих союзників на Заході. Реакція Росії була адекватною діям в Молдові і Грузії - спочатку Крим, потім Донбас. Але свої сили деградуюча імперія не розрахувала. Її економічна модель виявилася не готовою до протистояння з більш прагматичним англосаксонським світом (складовою якого є багатомільйонна українська діаспора). Тому саме Росія пішла "лизати п"ятки Китаю", економічна модель якого набагато краще трансформувалася в умовах сучасного глобального світу. В умовах коли економічні ресурси катастрофічно тають на очах, агонія путінського режиму стає все сильнішою... Гординя і прагнення зберегти владу ("панувати" у моїй поезії) засліпили "старшого брата", зробили його заручником власної гріховності. Лише покаяння і спокута перед Богом ділами любові і милосердя можуть врятувати його від остаточного гріхопадіння... Отче на Ганна Верес (Демиденко), 25.01.2016 - 19:43
Прекрасний вірш. Важливий кінець: Господь лиш тим допомагає, Хто щиро кається в гріхах, Любові серце відриває, Добра і правди вибрав шлях...     
Марсианин, 25.01.2016 - 19:06
Конфлікт між "братами" - Україною і Новоросією має більш риси громадянської війни. Хоча і прагнення Новоросії до волі теж присутнє.
Finist відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нехай простить Тобі брате Бог Твою обмеженість і нетолерантність. Ти видаєш бажане за дійсне. Уважніше вчитайся в рядки "Минає рабство віковічне". Яке це може мати відношення до стосунків між Україною і "Новоросією". Нажаль мушу визнати - на Марсі (це ДНР чи ЛНР?) ще досить поширений вірус "русского мира" (постімперський синдром). Як дипломований історик змушений зауважити, що Москва (фінською "моск"-ведмідь), як колишній васал Золотої орди (московські князі збирали данину зі своїх братів-русичів для хана, скористалися міжусобицями між монголо-татарами і зуміли перехопити ініціативу і залишити за собою право на данину) і її наступник (татарська назва словян "крестьяне" від "христиане" збереглася у стосунках між верхівкою і народом) зуміла відновити умовні кордони держави Чінгізхана (якщо враховувати комуністичні режими Азії). Свого часу подібне вдалося Візантійській імперії (Другому Риму), яка частково повернула велич Римської імперії (Першого Риму). Концепція "Москва - третій Рим" мала за мету обгрунтувати імперські амбіції Російської (візантійська назва Русі) держави як православної імперії. Але закономірності історичного розвитку (як і життя людини) невідворотні. Імперії, як і люди, народжуються, ростуть, старіють і вмирають. Маразми старіючої Росії дають підстави чекати на скору і неминучу агонію Третього Риму. А "мати міст руських" - Київ має всі шанси стати Новим Єрусалимом (з еврейської - місто миру) для всіх руських земель. Хай буде воля Твоя, Отче наш небесний!
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
