Не стало більше битого життя,
В твоїх словах звучить тривога,
Одна тепер стоїш, одна
Біля свого потертого порога.
Стоїть в очах померлий страх
Й усі загоїлись порізи
І лише мертвий вільний птах,
Довершує твої спотворені ескізи.
І ніби від порога шлях несе
Думки колись яскраві і звабливі,
Тепер зачовгані і мляво - хтиві
І не потрібний сон колись пройде.
І біль дочахне й віддимить
Минуле обміняєш на сучасне
Й можливо, ще твій шлях погомонить
І на порозі ти побачиш нове щастя.
