« Я не поет, а репортер
невидимого фронту»
Автоафоризм
Іду не на ви, але явно за вами.
Та не доганяю, буває, усіх.
Я теж забавляюся інде словами,
та друзі прощають цей праведний гріх.
Коли я сміюся, ніхто не заплаче,
пожу́рю, буває, та не наобум,
і не обіцяю, що я не побачу
оте, що не лізе тверезим на ум.
І дама винова, і піка, і чирва –
уся космогонія в карті одній.
У плетиві слів, де до істини – прірва,
буває й п'янієш, та хміль той пісний.
Трюізмами бемкає mori memento,
і зле суєслів'я – ні, – бе і ні, – ме...
І не ображає мовчання німе...
Лечу по орбіті малої комети,
горю метеором. Радійте, поети –
таке репортерське моє резюме.
Забрала, бо це варто перечитувати, щоб не бемкати трюізмами у прірві із пустопорожнього плетива слів. А основне – не верзти оте, "що не лізе тверезим на ум" –
Браво, Поете! Щиро аплодую!
I.Teрен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00