В житті мене нахлинуло на думку-
Від радості до горя один крок.
І де знайти для серця порятунку?
Ніхто не знає, мабуть, лише Пророк.
Від посмішки, яка так щиро майорила,
До повної зневіри у очах.
Від ніжності,яка стрімко скорила,
До безнадії, що осяде на плечах.
І не важливо вже, нічого не важливо,
Бо як тепер, коли душі нема.
Яка поплаче ще раз так тужливо,
За тим, кого на крилах підніма.
А ми ще тут, не знавши навіть близько,
Та все Ти знаєш, бо один такий.
І погляд падає крикливо й низько,
І плач не вщухне сильний і гіркий...
13.10.2015