Чом ти, серденько, болиш?
Чом тривожися ночами?
Стогне тяжко тут спориш
Під загарбника ногами.
Знов знайшлися покупці
Нашу волю торгувати,
І прадавню нашу ціль,
Бути вільними - вбивати!
Так пронизливі світанки,
Холод тягне від води,
І повзуть рашистів танки
Тут, як вісники біди.
Скільки зброду поналізло,
Все б їм наше віднімать,
Переплавляться в залізо
Наша воля й наша стать!
Не порушить їм кордонів
Ні в степах, ні по серцях.
Українських батальонів
Є гарантом того стяг!
Чом ти, серденько, болиш?
Чом тривожися ночами?
Зеленітиме спориш
Поки воля буде з нами!
21.11.2015
Микола Серпень відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі Вам за розуміння! Вашого вміння, завжди розгледіти головне, останній час так не вистачало! Добре що Ви повернулись! Пішла якась смута по душах, сумніви стали, як воші, заїдати, не похитнутись би...