Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Галина_Литовченко: ДИТЯ ПРИРОДИ (Есе) - ВІРШ

logo
Галина_Литовченко: ДИТЯ ПРИРОДИ (Есе) - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

ДИТЯ ПРИРОДИ (Есе)

Галина_Литовченко :: ДИТЯ ПРИРОДИ (Есе)
                                                        
          Скучно, нудно… Як розрадити цю нудоту?.. Комп’ютер – це, звичайно, вихід, але він не соратник, бо працює лише на себе. Йому через годину вже начхати на твій тиск. Затягує, немов у прірву. 
           Однодумців, як виявляється, не так і багато…  А спілкування з  недавніми приятелями та колегами тепер призводить не тільки до головного болю, ще й до серцевого.  Навіть не віч-на-віч, а віртуальне. І навіть не спілкування, а випадково побачена публікація. Це ж він, комп’ютер, і нагадує: дивись, мовляв, що твої «друзі» тепер пишуть. Іноді хочеться негайно вийти з того кола, та  зустрінеш в коментарях якогось однодумця і зрадієш, не тільки мене страхають ці перетворення в свідомості тієї людини. Дякувати Богу, що «аватарка» та ж лишилася і ще не лякає камуфляжом. Бо одна знайома якось бідкалася. Поїхала в село до батьків  під Воронеж, а там, каже, наче всі подуріли. І старі і малі одяглися в колір «хаки». У старого батька всі майки та футболки стали камуфльованими. Посварила його, наплакалася, та й через кілька днів повернулася назад до Сєвєродонецька. Бо не вистачило сил вислуховувати  маячню родичів.
         А зі мною – все навпаки. Потяг не довіз навіть до Чонгару, викинув на крайній зупинці. Далі, мовляв, уже – твої справи. Добре, що зберігся телефон Уршена. Подзвонила, хлопець зустрів біля вагону й доставив додому в Крим, як цяцьку з бемського скла. Лише до віконця на таможні вискочила, коли підійшла черга.
          Після майже місяця щедрої гостини у родичів та друзів на батьківщині схаменулася і нагадала собі: а чи не загостювалася ти, Галю? Може пора і честь знати? Хоч і не з усіма зустрілася, і не всім встигла навіть зателефонувати. Мабуть образилися... 
          З недавніх часів  комфорт та ідилію лише дома і відчуваю –  з собою ж любою. Та чогось сьогодні нудно і скучно. Поїду до моря… Воно теж наразі самотнє, можливо скрасимо один одному годину-дві. 
          На березі на всю цвітуть кульбаби. Квітнуть самі для себе. Для віночків на голови дівчаток та на варення (і це ж треба було комусь подати таку ідею) – те цвітіння уже в минулому. В кінці осені у квіток відкрилося друге дихання, нехай не такими пишними кулями розцвіли, а настільки вистачило сили, та все ж раді тим, що ще й когось трохи потішать. Он вже якась «галя» нахилилася і фоткає  на мобільний… Не виключено, що ще й «ммс» комусь відправить в ті краї, де про якесь  цвітіння вже  ніхто й не підозрює.
           Море теж насолоджується тишею набережної. Лише самотній рибалка сидить нерухомо на молі. Хай собі сидить, нехай надіється, але все одно нічого не впіймає. Море про це знає певно. 
           Чаєчка ходить вздовж берегової хвилі. Вітер підганяє її в спину, іноді аж пір’я в складених опахалах крил підіймає – здається, ось-ось вискубне. Птаха повертається  до вітру очима, дорікає поглядом і знову продовжує повільно ступати далі. А он ще дві сіренькі качечки погойдуються на хвилях. Парочка: Мартин та Одарочка… З-за мису Керменчик повисували у воду носи іще два: Тюбек та Лукул. Допитливі занадто…
          Вода грає темно-зеленими  барвами, на ній біленькі бурунці, немов ягнята в лузі. Море чисте, холодне, до всього байдуже. Нема з кого змивати бруд з потом, нема перед ким кланятися. А перед ким йому прогинатися? Перед людьми? Всі вони тимчасові: прийшли і пішли. А воно, море, вічне…
           Дістаю з під куртки шалик, закутуюся, зав’язавши назад кінчиками, щоб вітер не шмагав ними по обличчі. Запізно згадала про нього (шалика), він (вітер) вже гарно надув і голову, і у вуха. Це ж година, напевно, вже пролетіла… Повертаюся назад на автостанцію. Автобуси на маршрути виходять вже  через раз, бо ж відпочиваючих немає, а для місцевих -  і тих рейсів, що лишилися, забагато. То ж коли буде найближчий – хто його знає? А пішки йти далекувато…
          Зайшла до невеличкої зали очікування, не стояти ж на протязі. Але… в залі сидить один єдиний дідок. По тому, як у нього заблищали очі і дідок весь стрепенувся, здогадалася, що вже з ним пересікалися. Буде липнути… Наче ж іще нівроку, а чомусь чоловіки, яким вже далеко за… не дають проходу. А для чого ж їм ровесниці?  Зробила вигляд, що зацікавилася розкладом руху, примружила очі, бо окуляри забула дома, нічого не побачила і, буцім розчарувавшись, поспішно вийшла із зали. Довелося ховатися від вітру за рогом будівлі автостанції. Пританцьовувала, щоб не задубіти, допоки не подали на посадку автобус. 
          Підняла на сходинку ногу, відчула постріл у крижах і згадала, що пояс з собачої вовни лежить у шафі. Для чого купувала? Тепер доведеться викручувати руки і самій натирати поперек мазюкою.  Можливо, той дідок і був би якраз в нагоді…
31.10.2015
           
         

ID:  617461
Рубрика: Проза
дата надходження: 31.10.2015 20:08:46
© дата внесення змiн: 02.11.2015 15:36:12
автор: Галина_Литовченко

Мені подобається 1 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (648)
В тому числі авторами сайту (10) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Валентин Бут, 05.11.2015 - 20:40
Впізнаваний осінній Крим...
16 16 16
 
Галина_Литовченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
З натури... 22 22
 
Надія Таршин, 03.11.2015 - 10:44
Дуже цікаво пишете, пані Галино. На одному подиху перечитала. 16 16 16
 
Галина_Литовченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Надіє! вірші писала з дитинства, а прозу почала зовсім недавно. 22 22
 
РОЯ, 01.11.2015 - 15:40
Знайомо... 17 16 22 22 osen1 flo06 13 flo01
 
Галина_Литовченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
22 22
 
Віталій Назарук, 01.11.2015 - 03:09
Мудро написано! 12 16 19 22 22 give_rose
 
Галина_Литовченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, пане Віталію! 22 22
 
Так, Галино...Життя - річ "непредсказуєма"...
З дитяток природи ми якось швидко стаємо бабцями, дідусями; крива кудись виводить манівцями - чи на берег минулого, чи до сьогодення з його сірою дійсністю... Тож і шукаємо чи вчорашній день, чи сьогоднішній і що веселіше, то є питання. Так змінилося все навкруг... країни, люди, їх погляди, навіть звички... насипом іноземні слова, засмітили навіть суржики. Природа з останніх сил дає спротив бісівським викрутасам виживаючого з розуму людства. Скажете - отакої... Так дійсність ще жахливіша... А чайка бреде по берегу і пір'я тріпоче знавіснілий холодний осінній прибережний вітер...
12 16 biggrin flo12 flo32 flo31
 
Галина_Литовченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Вячеславе! Хоч писала з іронією, та Ви відчули мій настрій 22 22
 
Галина_Литовченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за підтримку! 13
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період: