Застряг у безглузді німої предвічної тиші
У пафосний лемент сховавши облуду й обман.
Злякався? Кого? Отієї примарної миші,
Рудої,як осінь, чи сірої, наче туман?
Тупцюють невинно-журливі в розмові неспішній,
Короткі,як подих гаряче-пекельний думки
І що там колись, може скине додолу Всевишній,
Ти тільки у гуглі знайди відповідні рядки.
Читай голосніш, бо інакше, не жди, не почує
Та може хоч сам зрозумієш, для чого живеш?
Хоч кажуть, не можна щодня турбувати і всує
Із моря погоди чекати... душі не бентеж.
Як бульбашка мильна - прозора, легка та миттєва,
Так наше буття - розсипаються в попіл віки.
Хвилина засліпить, сяйне та надміру чуттєва,
Зникає торкнувшись, гарячої досі руки.
Тож вийди у світ, подивись, може подиву хащі
Відкриють не простір, хоча би шпаринку малу.
Сьогодні ще міг, ну а завтра? якщо не пропащий,
Не гнівай Його, посилаючи в небо хулу.
26.10.
"Злякався кого" – нежиттєва інверсія, поправити можна пунктуацією: "Злякався? Кого? – Отієї примарної"; також було б добре "Чи злякався кого? – Отієї ); після "пекельний" знак запитання зайвий: вашу думку бачу, та то вже надмірні тонкощі; в першому рядку того стовпчика збудуйте фразу, що закінчується на "неспішній"; "Читай голосніш, бо інакше"; в тринадцятому рядку непорозуміла пунктуація; далі треба "Так і наше", а ще краще "Таке наше"; в п'ятнадцятому зламали ритм, бо в слові "осяйне" наголос припадає на "не", а в слові "хвилинне" – на "ли"; "миттєва-чуттєве" не в злагоді; після "хащі" коми не треба, і звідки там брама?; остання фраза – викладіть її в новій редакції, бо не розшифровується
Ліна Ланська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
