Пробач любов, що ти безгрішна,
Прости, що ти немов сльоза
З’явилась на моїм обличчі,
Коли із вуст словами ніжно
Співала радісна душа.
Пробач мені...
Прости за те, що не бажаю твого тіла,
І хай оголена ти мліла,
Коли з плечей твоїх, мов крила,
Спадала сукня золота.
Тоді спитала ти навіщо?
Навіщо ця любов безгрішна,
Коли бажання тіла більше,
І в ньому є нове життя?
Для чого нам дарма любити,
І серце зайвий раз топити
У почуттях, які мов квіти,
Що взимку квітнули дарма?
Не мають плоду тії квіти,
Не мають зародків життя...
Тоді навіщо нам любити!
Це дурість! Марні почуття!
Хай так...
Для тебе вони марні.
Ти вільна вибрати сама,
А я обрати хочу інше,
Мій вибір - то любов моя...