Йде по тротуару
Дівчинка й ридає.
Всі її втішають,
Всі її питають:
— Та чому ж ти плачеш?
Мати насварила?
Ну, а може цінне
Щось ти загубила?
— Загубився Фантик!
Я його шукаю,
Тільки, хіба знайдеш?
Що робить, не знаю!
— Та хіба ж це горе? –
Фантик загубила!
Та забудь про нього!..
Нащо голосила?
— Ви не зрозуміли:
Це ж не фантик щез,
А мій друг найкращий!
Фантик – пекінес!
Раптом бачать люди:
По дорозі мчить
Собача маленьке
Й жалібно скавчить!
Дівчинка зраділа,
Підняла його:
— Бачили це диво –
Фантика мого?!