«Люди, будьте взаємно красивими!»
(Ліна Костенко)
Людяність –неначе те казкове диво
в вимірах асфальтових пустель.
Тут сама з собою не живеш красиво,
а живеш, як вийде, кожен день:
у нестачі часу, прикрій шарпанині,
шкоді, заподіяній собі.
Скільки треба шуму в наші дні людині,
скільки втрат у зайвому труді!
Крізь тунель гуркочеш потягом, набряклим
гронами напівпорожніх справ--
а душа застигла оленем закляклим,
пійманим в полон машинних фар.*
Ось вони—завмерлі на глухій дорозі,
де тривоги запах не прочах:
голови красиві, стрункодзвінні ноги,
спалах страху в первісних очах.
Будьмо незлобиві, ніжні і красиві,
з іншими стрічаючись людьми!
Всі ми в цьому світі—олені лякливі,
вихоплені фарами з пітьми...
* like a deer caught in the headlights—широко вживана ідіома, яка означає «заціпеніння від несподіванки і страху».
Вікторія Торон
Особисто я ніколи оленем себе не відчував. Але це нічого не змінює: вірш чудовий і, звісно, він - про людей! S. Redka
Вікторія Т. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тепер я знаю (а коли писала, то не знала), що в сучасному жаргоні слово "олень" має негативні конотації.
Я дійсно уявляла собі оленя, закляклого серед ночі у світлі машинних фар. Що вже написалось, те написалось. Дякую.
в такому разі, будучи абсолютно зайвою серед руху людства до чогось, вона давно б наказала довго жити. вона б вмерла б ще тисяч двадцять років тому.
таки потрібна, навіть необхідна! тож старайтесь, творіть шедеври, будіть совість, вчіть розуму, ведіть по потрібних і корисних стежках, передавайте мудрість, виховуйте душі - творіть красу словом своїм! а ми будемо читати і змінюватися, міняючи і цей світ
Вікторія Т. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Можливо, література насправді потрібна самим письменникам (як би єретично це не звучало на даному сайті)? Не лякайтесь, я жартую.
Вчитель з мене ніякий, але висловлювати свою думку можу. Дякую за відгук!
Дякую.
