Їй причепили зірку на маленький рукав,
тоді, в Кракові фашисти цим страждали,
Краківське гетто німецький грім спіткав,
смерть в тутешні квартири підкидали.
Ось там сивий дідусь з діркою в голові,
прилягнув, щоб не бачити жаху.
Напевно, бачить сон, як лежить в зеленій траві,
не пахне там безпорадним страхом.
Поруч заснула ціла сімя після вистрілів,
гучний сміх німців зливався з криком про допомогу.
Маленькі і дорослі голоси перемішались в купі слів,
в самотньої дівчинки не залишилось нікого.
Маленьким кроком з великим прагненням,
відбилась від групи бідних євреїв,
з ангельскою посмішкою та дитячим уявленням,
обзавелася маленьким рятівним трофеєм.
Сховала під ліжко себе і всі свої страхи,
щоб не чути смерть - притиснула вуха руками,
мякою шкірою стадом боялись йти мурахи,
вона хотіла пригорнутись до рідної мами.
Але, оголила війна всю жорстокість свою,
з автоматом в руках та дурною зухвалістю на чолі,
Зустріла свого батька - матусю живу,
та, тільки не на цій землі.
