Мелодія, мелодія, мелодія…
В її звучанні чую голос твій,
Любові надзвичайної історію,
Розбурханих бажань і наших мрій.
Вона мені в часи, що в прірву линули,
Великої довіри та страху
Нагадує про тебе, мов світлинами,
І з нею йду до тебе, цим живу.
Мелодія, мелодія, мелодія…
Ти ятриш мою душу, серця стук.
Кохана надихала, що все зможу я.
Ну, як без тебе жити, милий друг?
Мелодія, мелодія, мелодія...
Тобою зачарований мовчу,
Душі відтак завершена історія.
Тобою тільки в спогадах живу.