Здрастуй, батьку, привiт.
Я знов бiля тебе стою.
Несу через терени лiт
Любов i повагу свою.
Мабуть так судилося зроду,
Щоб вiчно ти був молодим.
I душа у лютневу негоду
Полинула в небо, мов дим.
Наче й не жив i не кохав,
Дiтьми, як слiд, не милувався.
I, як я небо не благав,
Ти в iнший свiт умить зiбрався.
Я вiчний сон не потривожу,
З тобою разом помовчу,
Огляну хрест i огорожу,
В думках в минуле полечу.
Пробач мене i я пробачу
За все, що є й чого нема.
Постою рядом i заплачу,
Бо в очах сльози й та зима.
