Богові також боляче від наших з тобою дій
ми не взірець чистоти, щоб було чим пишатися
ти живеш в світі якихось примарних надій
а я починаю з тобою прощатися
швидкоплинно мине що болить лиш відлунням взиватиме
щось кількаграмове що жило між моїх ребер
бо ж годі отак побиватися годі тримати вже
десь зліва під серцем тебе
а поки лише самогубство врятує від сірості
безликого світу де небо колись голубе
було. а у квартирі із запахом сирості
я готова губити себе
живи собі. звий хоч гніздо у своєму логові
щоб не було самотньо - давай, заведи пересмішників
не пояснюй нічого Богові. що Йому, Богові?
Він повинен карати грішників
Помаранчева дівчинка
