Щаслива я, що вмію плакати навзри́д.
Щаслива я, тому що те життя,
Хай іноді сумне моє буття,
Але все ж милостиве поки наді мною…
Благаю, Боже, хай так буде й далі..
Хай горе, що оточує мене, мине… Обійде стороною.
І все залишиться навіки так, як є…
Я більш не хочу знати над своїм життям жалю́…
Коли ж настане мить, жахливий фатум той,
Коли замерзнуть сльози, і моя душа
Буде вважать за непотрібне пла́кати…
Ні... Це буде значити кінець всьому.
Це означатиме, що я не в силах долі більш завадити…
́́
