У нашій родині іноді бували вечори, коли вся рідня збиралася в одній кімнаті. Кожен займався своєю справою, але теми розмови були спільні. Як правило, обговорювали прожитий день, згадували щось цікаве з минулого, будували плани на найближче майбутнє. Так було і цього вечора. Бабуся Ніна вишивала серветку, бабуся Люба в'язала шкарпетки, дідусь переглядав свій військовий альбом, згадував військові історії, мама займалася маленької дворічної донечкою, тато просто відпочивав і слухав дідусеві розповіді.
Тут бабуся Ніна згадала, що сьогодні з онучкою вивчила нову пісеньку про лисичку і каже, - Майєчко, а давай заспіваємо всім нашу пісеньку. Я лисичка, я сестричка, ..., ну давай же, я лисичка, я сестричка ... Майєчка встала, вийшла на середину кімнати, і перевалюючись з ніжки на ніжку початку плескати в долоні і співати своєю дитячою мовою: «Дід бабу ладив, ладив, а лалмалок, апавадив, абув коти ататати тепел бабу ападатиа». Всі завмерли. Ніхто нічого не зрозумів. А бабуся Люба переляканим голосом: «Сергію, (так звали дідуся) чесне слово, як ти сказав, так я більше цієї пісні їй не співала. Повір. Чесне слово». Виявляється, коли Майї було 8 місяців, дідусь прийшов з роботи і почув, як бабуся Люба співала малятку старовинну жартівливу пісню:« Дід бабу гладив, гладив, на ярмарок запровадив, забув косу розчесати, тепер бабу не продати ». Отримавши від дідуся докір, бабуся перестала співати цю пісню. І ось, виявляється, яке диво дитяча пам'ять. Більше року минуло, а дитина так чітко згадала.
Да, дети, как губка. С ними надо всегда думать прежде, чем сказать. Всего наилучшего Вам, Лара! Мира и Любви!
Цікавий факт.Хороша пам"ять у дитини 
