У світ приходять натхненні й крилаті,
Тікають зі світу розбиті й безкрилі.
На покуті гроші і влада у хаті,
А душі оголені та нещасливі.
Понад бруківкою тиснуться плечі
І виром буденності затягаються.
Щотижня годинник від часотечі
Лікує п’ятниця-рятувальниця.
Знов хмариться клітка на небосхилі –
Звикли Землею її називати ми...
Та, може, все ж душі приходять безкрилі,
А повертаються в небо крилатими…?
