Мені тебе не вистачає...
як солодкого цукру до чаю:
різниці великої ніби й немає,
але ж відсутність щораз відчуваю
Мені тебе не вистачає...
холодні туманні ранки стрічаю,
осінні дні у ко́су сплітаю,
і на розмови з тобою чекаю
Мені тебе не вистачає...
ти ж стільки всьо́го про мене знаєш,
чо́го нікому не розповідаю -
тому і бракує тебе, буває...
Мені тебе не вистачає...
миті приємні я пам'ятаю,
рядки у черго́вий раз перечитаю...
Ти ж теж десь про мене згадаєш?
Мені тебе не вистачає...
а час поволі спливає...
та знаєш - давно не кидаю цукру до чаю,
отак і без тебе жити звикаю...