«Це лише пристрасть,
що таке любов? –
Химера…», – ти повторюєш чомусь…
Химера?
На губах гірчить полин...
Lu57
Так повелося від Гомера
І цей потік, напевне, не спинить
Бо тверимо - «Любов – химера!»
А на губах полин гірчить.
І проникаючи за сфери,
В яких життя неначе мить
Ми стверджуєм - «Любов – химера!»
Хоч серце в нас давно болить.
Та прививаючи манери
Що, де, коли і чим прикрить,
Ми переконані - «Любов – химера!»
Хоча нам хочеться завить
І вже ad astra per aspera
Наш корабель у вись летить
Ми пишемо - «Любов – химера!»
І совість наша мирно спить
Лише у «Квітах зла» Бодлера
Знаходимо таку ми суть
«Усе марнота, а Любов – химера!»
Та нам себе не обмануть
Тож обійдемось без суфлера
І класиків відкинем муть.
Переконаємось - «Любов – химера!»
Хоч нас уже проймає лють
В житті намає в нас дублера
Один лиш раз проходим путь
І віримо - «Любов – химера!»
Та всі її так палко ждуть
Вкусивши пряного еклера
Й відчувши гіркоту, мабуть
Не кажемо - «Любов – химера!»
Бо треба кусень цей ковтнуть
Та запитай хоча б в шофера
«Чи є Любов о та жива?»
Він відповість - «Любов – химера!
І її місце – кропива!
Вона хвороба, як холера,
Гарячка, марево буття…»
Підтвердить ще: «Любов – химера!
Та в ній знаходим забуття.
Переповняючи душі озера
Вона плекає ніжність і добро…»
Та схаменувшись: «Ні. «Любов – химера!
Від неї в світі тільки зло!
Як би знаття, де та печера
В якій як скарб щастя моє
Я б і не думав, що Любов – химера.
Та все ж вона бере своє.
Ось підкрадеться, як пантера
За горло вхопить – хоч кричи
Вона хижак, Любов–химера
«Люблю» лиш тільки прошепчи
Та все ж готовий на галеру,
На каторгу за неї йти
Щоби відчуть Любов–химеру
Бо нам від неї не втекти!"
Вас я не в тягую в аферу
Аби ловити птаха в небесах
Дає себе Любов-химера
Відчуть цілунком на устах
Душі скоріш відкрийте двері
Щоби скінчилось маяття
На зустріч йдіть Любов–химері
Без страху і без каяття
То ж не ламаймо, браття, пера
Чи є вона, а чи нема
Бажана так Любов-химера
Така небесна і земна
І нас очікує прим’єра,
Коли сплетуться почуття
Дарує нам Любов-химера
Новонароджене дитя
Некоторые так живут всю жизнь,не подозревая,что может быть по-другому...
А когда открываются глаза...поезд ушел...
Пусть лучше в неведении...так проще...
Гарячка, марево буття…»...Дає себе Любов-химера
Відчуть цілунком на устах...Бажана так Любов-химера
Така небесна і земна...І нас очікує прим’єра,
Коли сплетуться почуття... Незабутньо і геніально... + = Це все правді любов...
AKM відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро бажаю Вам зустріти не Любов-химеру, а Кохання, справжнє, реальне і зовсім не примарне 
+ 
= 
Це все правді любов... 
