Любов - химера

[quote]«Це  лише  пристрасть,
                                 що  таке  любов?  –  
Химера…»,    –  ти  повторюєш  чомусь…
Химера?  
             На  губах  гірчить  полин...
Lu57[/quote]

Так  повелося  від  Гомера
І  цей  потік,  напевне,  не  спинить
Бо  тверимо  -    «Любов  –  химера!»
А  на  губах  полин  гірчить.

І    проникаючи  за  сфери,
В  яких  життя  неначе  мить
Ми  стверджуєм  -  «Любов  –  химера!»
Хоч  серце  в  нас  давно  болить.

Та  прививаючи  манери
Що,  де,  коли  і  чим  прикрить,
Ми  переконані  -  «Любов  –  химера!»
Хоча  нам  хочеться  завить

І  вже  ad  astra  per  aspera
Наш  корабель  у  вись  летить
Ми  пишемо  -  «Любов  –  химера!»
І  совість  наша  мирно  спить

Лише  у  «Квітах  зла»  Бодлера
Знаходимо  таку  ми  суть
«Усе  марнота,  а  Любов  –  химера!»
Та  нам  себе  не  обмануть

Тож  обійдемось  без  суфлера
І  класиків  відкинем  муть.    
Переконаємось  -  «Любов  –  химера!»
Хоч  нас  уже  проймає  лють

В  житті  намає  в  нас  дублера
Один  лиш  раз  проходим  путь
І  віримо  -  «Любов  –  химера!»
Та  всі  її  так  палко  ждуть

Вкусивши  пряного  еклера
Й  відчувши  гіркоту,  мабуть      
Не  кажемо  -  «Любов  –  химера!»
Бо  треба  кусень  цей  ковтнуть  

Та  запитай  хоча  б  в  шофера
«Чи  є  Любов  о  та  жива?»
Він  відповість  -  «Любов  –  химера!
І  її  місце  –  кропива!

Вона  хвороба,  як  холера,
Гарячка,  марево  буття…»
Підтвердить  ще:  «Любов  –  химера!
Та  в  ній  знаходим  забуття.

Переповняючи  душі  озера
Вона  плекає  ніжність  і  добро…»
Та  схаменувшись:  «Ні.  «Любов  –  химера!
Від  неї  в  світі  тільки  зло!

Як  би  знаття,  де  та  печера
В  якій  як  скарб  щастя  моє
Я    б  і  не  думав,  що  Любов  –  химера.
Та  все  ж  вона  бере  своє.

Ось  підкрадеться,  як  пантера
За  горло  вхопить  –  хоч  кричи
Вона  хижак,    Любов–химера
«Люблю»  лиш  тільки  прошепчи

Та  все  ж  готовий  на  галеру,
На  каторгу  за  неї  йти
Щоби  відчуть  Любов–химеру
Бо  нам  від  неї  не  втекти!"

Вас  я  не  в  тягую  в  аферу
Аби  ловити  птаха  в  небесах
Дає  себе  Любов-химера
Відчуть  цілунком  на  устах

Душі  скоріш  відкрийте  двері
Щоби  скінчилось  маяття
На  зустріч  йдіть  Любов–химері
Без  страху  і  без  каяття

То  ж  не  ламаймо,  браття,  пера
Чи  є  вона,  а  чи  нема
Бажана  так  Любов-химера
Така  небесна  і  земна

І  нас  очікує  прим’єра,
Коли  сплетуться  почуття
Дарує  нам  Любов-химера
Новонароджене  дитя    

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522736
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2014
автор: AKM