Скупе осіннє сонце
Відблискує в старих
Хатин кривих віконцях
Під краєм темних стріх.
Уважно у свічадах
Розглядує себе,
Немов лиш в цих розрадах
Весь сенс його цабе.
Коли ж збіжить заграва
За обрій і на зло
Вся темряви облава
Візьме в полон село,
Як хочеться,щоб сонце
Зайшло і не зійшло,
Щоб знов не бачить конче
Це горе,що прийшло.
Підсліпуваті хати,
Пусті,як барабан,
Комусь вже б раді здатись -
Та де ж той добрий пан?
Нема.Підступність влади
Комбідівський* народ
Звела до безпоради,
До злидняцьких негод.
Люд,зморений борнею
Політшахрайських сил,
Наївся їх брехнею
У виборчі часи.
В печалі серце скніє,
Коли наш депутат
Супроти роду діє
Й не червоніє брат.
Нувориши жиріють,
Що їм народ - сльота.
Коліївщина**зріє -
Бувальщина свята.
Чи нам не бути дужим
Повік в своїм краю?
Сумління чи не збудим
За правдоньку свою?
*Від комітетів бідноти після
Жовтневої революції 1917 року.
**Селянський народно-визволь-
ний рух 1768 року.
2011 р.
