Літа пролетіли, прямують у вирій,
Все менше і менше – рідіє наш клин…
Та я, як і ви, мої друзі, щасливий,
Хоч часто у меді був гіркий полин.
Красуні дівчата і хлопці чубаті,
Тепер сивина нам на скроні лягла,
Та ми і донині душею багаті,
А дружба – це вічне, тут зайві слова.
Пр. Однокласники мої, однокласники,
Коли поруч, то ми молоді,
Свого класу й донині ми власники,
Пригадаймо роки золоті.
Пр. Не старіє душа – вічна молодість…
Ми наляжемо ще на крило,
Наша дружба, як озеро гордості,
Споконвічне життя джерело.
Пригадалося з пісні:
Не біда, не біда, що минають літа
І волосся на скронях сивіє,
Залишаеться все молодою душа,
Бо душа молода не старіє!
Бажаю Вам прекрасних зустрічей з друзями дитинства і юності!
Віталій Назарук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваша песня, Виталий, перекликается с моими стихами двухлетней давности, переложенными на музыку одним из друзей детства. http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346621 Пока мы помним юность, мы молоды!
Віталій Назарук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00