Літа пролетіли, прямують у вирій,
Все менше і менше – рідіє наш клин…
Та я, як і ви, мої друзі, щасливий,
Хоч часто у меді був гіркий полин.
Красуні дівчата і хлопці чубаті,
Тепер сивина нам на скроні лягла,
Та ми і донині душею багаті,
А дружба – це вічне, тут зайві слова.
Пр. Однокласники мої, однокласники,
Коли поруч, то ми молоді,
Свого класу й донині ми власники,
Пригадаймо роки золоті.
Пр. Не старіє душа – вічна молодість…
Ми наляжемо ще на крило,
Наша дружба, як озеро гордості,
Споконвічне життя джерело.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518204
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.08.2014
автор: Віталій Назарук