Згадуючи річницю входження радянського
військового контингенту до Афганістану,
відтворюю подію одного дня у мотострі-
лецькому полку Гератського гарнізону.
Під сонцем жорстким умлівав як шашлик старовинний Герат.
Бійці знемагали і долю лихую крізь зуби кляли.
Сьогодні "гранчатка"*** дає бенефіс для чужинців-солдат
І шпарко підбріхують їй перегріті від люті стволи.
* * *
Розірване тіло пронизує наскрізь жахаючий біль,
Лошам переляканим чується серцебиття,
А лікар і фельдшер чаклують над хлопцем блідим обопіль,
Та вже покидає холонучу плоть по краплині життя.
Мі-8 плямистий, звиваючи пороху вихор, завис.
-"Носилки!.." Бійці із пораненим тим переходять на біг.
Пілот на санбат обережно солдата поніс,
Гвинтом нарізаючи неба гарячий пиріг.
Уже й непомітно, як спину лоскоче солона ропа.
Тривожне чекання, бо лік на секунди пішов відтепер.
І я випадково, годин через вісім, відколи він впав
Зачув краєм вуха:"А хлопець, сердега, у небі помер..."
20 листопада 2007 року
*** "гранчатка" - Гранчаста граната "Ф-1"(розмовне).
Вірш опубліковано:
- Журнал «Далекосхідна хвиля», №18, Хабаровськ, 2010 р.
Оценка поэта: 5 Ваша людяність - як свічка в похмурому світі. Тяжко про це говорити, але без болю ми ж будемо і без совісті.
Ігор Рубцов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так і є. Совість, співчуття - народжені болем. І ніхто не згадає Бога, ящо життя буде солодким (за виключенням політичної, або бізнесової доцільности). Гомо давно вже не зповна Сапіенс, нажаль. А відповідати перед Богом маємо всі. Дякую за оцінку!
Ігор Рубцов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за вагому підтримку! Для мене лишається таємницею процес народження вірша. Наприклад, про "туркменбашизм" ідея визрівала давно, але як її втілити - то був повний нуль у голові. Стосовно багатьох інших речей також. Тільки коли воно само собою починає складатись, доходить до завершення, дивуюсь, як так можна було написати? Іноді здається, що ніколи нічого вже не напишу. Може колись так і буде...
Оценка поэта: 5 Низький уклін Вам за ці рядки.
Хай доля назавжди збереже у Вашому серці тепло і щирість почуттів.
З повагою!
Ігор Рубцов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я дякую Вам за всі Ваші відгуки! Радує навіть не те, що комусь сподобалось моє віршування, а що загальнолюдські цінности не перевелись. Мої найпалкіші побажання напередодні Нового Року. Хай Бог допомагає у всьому!
18.12.2007 - 01:06
Ігор Рубцов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І все-таки, від тих днів більше гарних спогадів. Мозок сортує події так, щоб не втрачати розум. Хто цього не зміг, той і сьогодні хворий війною. Дякую Вам!
!
