У садочку, біля хати,
стиглая черешенька.
Я твоїм коханням палким,
любий мій, розбещена.
Ти кохаєш, ти милуєш,
як царьову донечку.
Обіймаєш, та цілуєш,
з ночі і до сонечка.
Не цілуй мене, козаче,
буде тобі боляче,
Я кохала тебе, наче,
все було в нас, сонячне.
Цілувала, до нестями,
парубок мій, шовковий.
І стелила пелюстками,
ніби біля сокола.
А тепер в грудях дівочих,
щось перевернулося.
Я ховаю свої очі,
щось мені причулося.
Щось причулось, щось наснилось,
у травневу ніченьку,
мабуть, разом не судилось,
залишусь самісінька.
