оббивати пороги, битись об сніну до крові
говорити до тебе якоюсь забутою мовою
цілувати твої зимні губи, бо сильно медові
рятувати себе не логічною, але розмовою:
- "чи болить тебе, люба, усе, подароване мною?
чи тебе обпікає чергова обдумана зрада?
я зробив тебе майже звичайною, майже земною
скажи мені, люба, чи цього хотіла? чи рада?"
твої демони поряд, мої ж поховались по світу
підкорятись не хочуть ніяким біблейним законам
і мене, у свої ж необдумані вчинки зодіту
голові принести у дар всім можливим Харонам
я ж продовжую мовчки котити набутий свій камінь
до Аїда, де й місця нема будь яким чудесам
і десь в межигірї в старому античному храмі
Сізіф невимовно радіє, що більше не сам
