Дорога стелиться у рай земний
У край – моє Полісся.
Де дух купальський чарівний
Над вогнищем повився.
*
Тут мавки водять хоровод,
У чарівниць тут сила.
Над болотяним плесом вод
Завмерли ночі крила.
*
А страх повзком у серце й душу.
Мов павутиною снує.
Трясе морозом, наче грушу,
Що й видихнути не дає.
*
То тут, то там поміж дерев
іскряться вогники зненацька.
Аж ось немов страховищ рев –
Зійди з очей мана відьмацька!.
*
Розплодилося тут з весни,
Та й через літо в осінь-зиму.
Немов чекають данини.
Горіти б вам в вогні без диму!
*
Що крок – якась тут таїна,
Аж дух перехопило.
А, щоб вам, нечисть, бузина,
Болото б вас втопило!
……………………….
Чи далі ще розповідать
Вам казку про Полісся?
Чи чари переповідать
Де дух лісів розлігся?
Поїду завтра у село,
в Ушомир, край мій рідний.
Мене туди завжди вело
У літній час погідний.
А казка – видумка моя,
Що родить чар Полісся.
Як дивно звучний клич: Гой-я!
Над капищем пронісся.
