Де ріки прохолодні і смарагдові поля,
Де найсиніше на планеті небо.
Це найрідніша Сумщина моя,
Слова пошани я складу для тебе.
На милій Сумщині я народилася в любові,
Вбирала серцем всю її красу.
Тут полюбила мами колискову
І крізь життя її у серці пронесу.
Героїчна історія рідного краю,
Тихих вулиць, провулків, майданів та площ.
Твою славу, віками вкарбовану в пам'ять,
Не омиє ніколи пронизливий дощ.
Кривавим чорнилом писались літописи роду,
Не канули в безвість твої партизанські сліди.
І не буде козацьким синам лиш тоді переводу,
Як зуміємо славу дідівську і честь зберегти.
Мала батьківщина, напоєна лагідним сонцем,
Край дитинства казкового, злетів й падінь.
Сумське небо іскриться в дитячих долоньцях,
Живить душу і серце чистим світлом надій.
Ми Сумщини славетної напівсвідомі діти.
Такої другої, як матері, нема ніде.
Для мене, Сумщино, ти найрідніша в світі.
Де б не була, завжди любитиму тебе!