Так хочеться туди,
де сонце топить свої промені у хвилях.
Так хочеться відчути прохолоду,
а може і полегшення з цих хвиль.
Щоб легко все сприймалось і ніяких там обмежень,
сидіти й слухати.
Як шум припливу топить камінці,
як чайки криком глушать біль.
Як під ногами хрупає пісок,
сидіти й зовсім ні про що не думати.
Щоб пусто в голові, не в серці.
Щоб вільною була, як птах.
Як у реальному житті так не виходить,
хоч в сні, хоч на годину відкинути той страх.
