Хтось розсипав яблука червоні...
Звістка дивна котиться селом.
Простягає матінка долоні,
Ніби набирає за вікном
В Бога віри більше,ніж можливо.
Хоче повернути усі дні.
Де була вона така щаслива...
За столом сидять одним усі.
Хтось розсипав яблука червоні...
Наливні,Пікассо б малював.
Тільки більш вже не сивіють скроні...
Син за Україну життя дав.
Хтось розсипав яблука червоні...
Ніби з неба котяться вони.
Не сивіють більше неньки скроні:
-Боженьку,не дай же нам війни...
Хочуть односельці утішати,
Хлопця знали змалечку усі.
Занесли мервенького до хати...
Матінка питає:
-Чом сумні?
Певно,з глузду з'їхала,сміється.
Яблука зібрала,роздає.
Хтось розсипав яблука...Здається,
Встане хлопець,візьме хоч одне...
Принесли квіток блакитно-жовтих.
-Маки,маки,чом не зацвіли?!
А волошок ще немає жодних!
Господи,не дай ти нам війни!..
Голосила,плакала,сміялась.
Хтось казав:
-Бог розум відібрав...
Хтось розсипав яблука.Схилялась
Матір сива...
-Сина ти забрав?!
Пальцем в небо...Дощ кропив долоні.
Хтось насилу в хатоньку повів.
Не сивіють більше в неньки скроні.
-Боженьку,ти плакати хотів?
Хтось розсипав яблука червоні.
Чом ніхто одненьке не підняв?
-Людоньки,це сльози на іконі...
Плаче Бог...Хоч він раніше знав,
Що не прийде син більше в домівку.
Не принесе з лісу мені дров...
Дощ знімає на майбутнє плівку,
Де лилась за Україну кров...
Відонько, я розридалась на середині віршу
Дякую Вам за таку чуттєву поезію! Дуже щиро і душевно!
Не дай Боженько нікому такої долі як у тих матерів, що ховають своїх дітей!
Відочка Вансель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Оленочко.Хай сум у Вашому житті буде лише у віршах...
Не змиє, Відо! Це - навіки! 
