не страхітливий, як грім, божок
але древньоплемінний віщун
між нами стоїть мідний ланцюжок
три тисячі нот, кілька сотень струн
в моїй уяві одна корчма
закриті борделі і горе спить
в твоєму світі розпусти тьма
а хто там не виживе - той згорить
хочеш війни - краще зляж на дно
якщо живеш не по правилах - мрець
я ж сама варю червоне вино
засушую чортополох й чебрець
живу без страху і оберегів
немає від кого оберігати
забуті і знищені сотні богів
ймень їхніх не хочеться навіть згадати
а твої три тисячі з лишком тотемів
здаються для когось останнім шансом
завсідників кнайп і дешевих гаремів
можеш купити за два, з авансом
я загубила твоє намисто
але не доторки до передпліч
я тобі миром
я тобі чиста
ти мені розбратом
ти мені Січ
на полі бою я без ворогів
воюю за себе. щоб жити. щоб бути
краще б згадала поганських богів
тільки б тебе забути
Помаранчева дівчинка
