…

не  страхітливий,  як  грім,  божок
але  древньоплемінний  віщун
між  нами  стоїть  мідний  ланцюжок
три  тисячі  нот,  кілька  сотень  струн

в  моїй  уяві  одна  корчма
закриті  борделі  і  горе  спить

в  твоєму  світі  розпусти  тьма
а  хто  там  не  виживе  -  той  згорить
хочеш  війни  -  краще  зляж  на  дно
якщо  живеш  не  по  правилах  -  мрець

я  ж  сама  варю  червоне  вино
засушую  чортополох  й  чебрець

живу  без  страху  і  оберегів
немає  від  кого  оберігати
забуті  і  знищені  сотні  богів
ймень  їхніх  не  хочеться  навіть  згадати

а  твої  три  тисячі  з  лишком  тотемів
здаються  для  когось  останнім  шансом
завсідників  кнайп  і  дешевих  гаремів
можеш  купити  за  два,  з  авансом

я  загубила  твоє  намисто
але  не  доторки  до  передпліч
я  тобі  миром
я  тобі  чиста

ти  мені  розбратом
ти  мені  Січ

на  полі  бою  я  без  ворогів
воюю  за  себе.  щоб  жити.  щоб  бути

краще  б  згадала  поганських  богів
тільки  б  тебе  забути

Помаранчева  дівчинка

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481530
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2014
автор: Помаранчева дівчинка