Я хотіла би вмерти від щастя або від старості
Розпустити волосся й лежати в траві біля хати
Триматись за руку з тобою... Вмирати із радістю.
Всі надії здійсненні, усе щастя в житті рахувати.
Буде вечір, роса, жовтий захід і шепіт колосся.
Кожен стук серця твого рахує останні хвилини.
Цілуватимеш в скроні, вплітатимеш літо в волосся,
Заглядаючи в небо з цікавістю, ніби в дитини.
І без болю, без смутку дивитися в очі небесні,
Бути поряд востаннє й лишитися разом навіки.
Говорити про все, розказати всю правду - так чесно!
Я помало-поволі затулятиму свОї повіки....
День згасатиме. Вечір впаде на траву біля хати.
Спокій йтиме до нас неквапливим, розміреним кроком.
Я від щастя або від старості бУду вмирати.
А ти підеш зі мною. Так тихо, немов ненароком.
