|
"Самотність не є рідкісним явищем, не є якимось надзвичайним випадком, навпаки, вона завжди була та залишається головним та неминучим випробуванням"
Т. Вульф
Самотність. Кожен хоча б раз відчував цей стан, стан, коли все навколо, здається, якимось неживим, страх, ніби життя зупинилося і тиша лякає своїм проникливим криком. І ти відчуваєш себе наодинці з темрявою, яка здається, поглинає із кожним ковтком повітря.. І тоді ти починаєш задихатися у своїх думках, і небо, здається, не таким вже блакитним, і хмари не такі вже білосніжні та пухнасті..
Самотність – це психічний стан людини, який виникає в умовах ізольованості її від інших людей і дефіциту спілкування. Залежно від обставин самотність може бути вимушеною і добровільною. Найчастіше спостерігається добровільна самотність, коли людина сама прагне до ізольованості. Причинами, що можуть викликати стан самотності можуть бути:
1. Смерть близької людини.
2. Розлука.
3. Втрата сенсу життя.
4. Розчарування, відчай.
5. Втрата волі, інтересу, ідеалу.
6. Втрата перспектив, невдачі у професійній діяльності, навчанні.
7. Духовна екзистенцій на фрустрація.
8. Негативне самонавіювання.
9. Не здатність до міжособистісних стосунків, тяжіння у замкненості в спілкуванні.
Жан-Поль Сартр каже, що людина “ залишена сама собі”, вона б хотіла зрозуміти сенс існування, але ніхто їй його не виявить, хотіла б знати, як має жити, але ніхто їй не дасть вказівки, тобто людина з початку свого існування вже приречена на самотність – “людина викинута” долею в ту чи іншу ситуацію – ось її єдна сутність.
Людина може відчувати себе самотньою, навіть знаходячись в колі людей, спілкуючись, проводячи разом час з друзями, рідними. Психологічна ізоляція може набувати різних форм, включати в себе різні емоції, але обов’язково має проявлятися сум, туга. Соціальна ізоляція та самотність є одними із головних причин виникнення у людини глибокої депресії, меланхолії, психічних травм, неврозів, дискомфорту – виникають пасивність, байдужість, невмотивована тривога. В цьому стані людина закривається у власному світі, підсвідомо уникає будь-якого спілкування, якщо навіть спілкування відбувається кожний день. У наш час з’явилася небезпечна тенденція надавати перевагу в якості співрозмовника неживим предметам: комп’ютерній мережі, відео, газетам, радіо, багатоканальному телебаченню. Людина стає залежною від соціальних мереж: vkontakte.ru, facebook, twitter, ICQ та багато інших. Вона настільки захоплюється цим віртуальним світом, що проводить майже весь час сидячи за монітором комп’ютера, не слідкуючи за часом, не спілкуючись з рідними, людина забуває про обов’язки, навіть забуває про те, що їй потрібно харчуватися, спати, відпочивати. Людина стає залежною від віртуального спілкування, вона може відчувати кохання, пристрасть до іншої особи, навіть коли не бачить її. Та з часом, коли зупиняється цей процес спілкування, людина жахається на кого стала схожою, рідні менш стали надавати увагу, друзі відвернулися, кохана дівчина/хлопець залишили на самоті. І тоді починаються депресії, а відчуття самотності – один з найсильніших стресів. Глибоко самотні люди є нещасливими, їхні особисті взаємини з іншими обмежені або зовсім відсутні. Самотня людина відчуває себе не такою, як всі, не такою привабливою особистістю. Вона вважає і стверджує, що її ніхто не любить, вона нікому непотрібна. Відношення до себе самотньої людини нерідко супроводжується почуттям злості, смутку, глибокого нещастя.
Та щоб подолати негативні сторони самотності, замкнутості і відчуження, людина повинна усвідомити себе як рівноправного члена соціуму, переосмислити своє існування, сприйняття реальності та розуміння, визначення духовності. Людина повинна навчитися володіти собою, вміти використовувати надані їй можливості, матеріальні та духовні цінності не лише для власної вигоди, а й з думкою про інших, тоді вона зможе уникнути духовної кризи, занепаду, віднайде внутрішню гармонію в собі. Вона може закохатися, зустріти нового знайомого, який може стати хорошим другом, подорожувати, відчувати приємні хвилини життя та насолоджуватися цими безцінними моментами. Та найстрашнішим є те, коли людина не виходить з цього стану, коли її життя є суцільною самотністю, коли людина настільки закривається від світу, від звичайного спілкування, від рідних, коли її життя не має ніякого кольору, ніякого змісту, не має щастя, почуттів, сміху, не має очей в які б вона могла зазирнути і відчути тепло, підтримку. Коли життя стає існуванням, коли людина втрачає цікавість до життя, не відчуває задоволення. І найгірше, те що ніхто не може їй допомогти, лише вона сама, але загубившись в лабіринті думок, вимкнувши світло і зламавши дзвінок дверей, вона вже не може вийти з нього торкаючись лише холодних стін.
Самотність – найстрашніше, що може трапитися з людиною. І неважливо, хто ця людина, бідняк або багатій, простак або хитрун, дурень або геній. Самотність не стукає й не чекає, поки йому відкриють, у нього є ключі від всіх дверей…
ID:
470292
Рубрика: Проза
дата надходження: 04.01.2014 20:09:11
© дата внесення змiн: 04.01.2014 20:35:55
автор: Грейс
Вкажіть причину вашої скарги
|
