Серце горіло вогнем,
Мозок одне диктував,
Згоряла вона день за днем,
Блиск в очах геть згасав.
Діти від жаху тремтіли,
Вирок лякав їх щомиті,
Її покидали геть сили,
Сни, мов туманом, сповиті.
Сняться далекі дороги,
Вона у тумані блукає,
Розвіялись геть всі тривоги,
Душа порятунку шукає.
Тіло далеко лишилось,
Воно для неї не треба,
Її єство геть стомилось,
Душа відлітає до неба.
Плачуть у розпачі діти,
Цілують натруджені руки,
Їй би радіти та жити,
Нестерпні від болю ці муки.
Очі відкрити не сила,
Знову туман огортає,
Все, що любила лишила,
Тіло душа покидає.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/474-dusha-vidkhodit.html
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164197
