Роки летять, як в вирій журавлі
І ми не в силі час назад вертати.
Ми діти, хоч і зовсім не малі
Ми діти, бо на нас чекає мати.
Буває, що болить чогось душа,
Буває, біль не викажеш словами
Та стежку правильну і істину знайшла,
Бо як погано, я іду до мами.
Вона ж бо рідна, і вона свята
Вона нам все на світі пробачає
Вона як сонце в небі, золота
Вона завжди ж бо нам добра бажає.
Пісні співала, як були малі
І вчила труд та працю поважати.
О, найдорожча на усій землі
Пробач, що я не вміла шанувати.
Пробач за сварки, ти пробач мені
За все, чим твоє серце поранила
Ти найдорожча, мамо, на землі,
Пробач, якщо я чимось завинила!
