Ось так тепе́р, "слабки́й чужи́нець", -
Пізна́в наре́шті украї́нець,
Що гі́дність, си́ла в тих живу́ть,
Хто з честю йме́ння це несу́ть …
Ото́й прода́в, ото́й зляка́вся,
Ото́й тихе́сенько схова́вся,
У цім така́ вели́ка суть,
Їх йме́ння з че́стю не назву́ть …
Імпе́рії зійшли́сь в цілу́нку,
Проти́вно це, така́ журба́,
Хова́ють в кенгуря́чу су́мку
Свого́ зрадли́вого ножа́ …
І ненаси́тність, і знева́га,
І ще яка́сь старе́зна ка́рга,
А украї́нець лиш сміє́ться.
То його́ край. Він не здає́ться.
А украї́нець на́че ске́ля.
Упе́рся, злий, і так стої́ть.
То рі́дний дім, а не пусте́ля,
То пра́пор го́рдо майори́ть
Прода́ли, що ж, така приро́да
Того дале́кого наро́ду,
В сідло́, шаблю́ку в ру́ки взя́ти
І зно́ву во́рога руба́ти
Стоя́ть фронти́, стоять форте́ці,
І один о́дному ряту́ють пле́чі,
Щось там дрібне́ за горизо́нтом
Хай обійма́ється хоч з чо́ртом …
І ненаси́тність, і знева́га,
І ще яка́сь старе́зна ка́рга,
А украї́нець лиш сміє́ться.
То його́ край. Він не здає́ться.
але є й плюс ... з'явилась самоповага ... навіть незважаючи на всю цю нашу олігархію, бідність, війну ...
ми особливі, ми вартісні, ми красиві ...
дякую