Подільські грози штормовії,
Страху шалені, мокрі лицедії,
Ви кликали мене, ви звали,
Від книжок погляд відривали,
Про далечінь якусь шептали,
Все про невідомі світи,
Яких я маю ще сягти...
Подільські грози штормовії,
Страху шалені, мокрі лицедії,
Ви лише укріпляли мої мрії.
Примари ваших чорних хмар,
Лякав і грім і громовиця,
Та притаманний мав я дар,
Дивитись грозам у обличчя.
Подільські грози штормовії,
Страху шалені, мокрі лицедії,
Так, світ далекий і широкий,
Але душею в нім я одинокий...
