ПРОБУДЖЕННЯ
Знов перший сніг упав.
Таємна сивина.
Туманом позіхають
Сиві гори
Мені ж немов би чується Весна:
Зеленая, квітуча Чорногора.
Я Довбуша в цю Весну пробуджу
Давно Трембіти Правду закликають...
Нехай же Бартки на спині свині
Не раз - мільон ..Аркана відбивають!
Я кличу Час
- ..Навіки зупини
Серця бездушні серед мряки ночі!
Чугайстре, Брате, їх у безкид скинь
Аби всміхнулися в Карпатах
Зірки - очі!
Прозряться й люди!
Зрозуміють
Хто тут Свій.
Хто ж по чуже приліз
На нашу спину.
Най змиє Черемош і Прут
Той гній..
Дніпро - скарає Zраду за провину!
Ан. БУК- Стефко
