Пізна́в наре́шті украї́нець

Ось  так  тепе́р,  "слабки́й  чужи́нець",  -
Пізна́в  наре́шті  украї́нець,
Що  гі́дність,  си́ла  в  тих  живу́ть,
Хто  з  честю  йме́ння  це  несу́ть  …

Ото́й  прода́в,  ото́й  зляка́вся,
Ото́й  тихе́сенько  схова́вся,
У  цім  така́  вели́ка  суть,
Їх  йме́ння  з  че́стю  не  назву́ть  …

Імпе́рії  зійшли́сь  в  цілу́нку,
Проти́вно  це,  така́  журба́,
Хова́ють  в  кенгуря́чу  су́мку
Свого́  зрадли́вого  ножа́  …

І  ненаси́тність,  і  знева́га,
І  ще  яка́сь  старе́зна  ка́рга,
А  украї́нець  лиш  сміє́ться.
То  його́  край.  Він  не  здає́ться.  

А  украї́нець  на́че  ске́ля.
Упе́рся,  злий,  і  так  стої́ть.
То  рі́дний  дім,  а  не  пусте́ля,
То  пра́пор  го́рдо  майори́ть  

Прода́ли,  що  ж,  така  приро́да
Того  дале́кого  наро́ду,
В  сідло́,  шаблю́ку  в  ру́ки  взя́ти  
І  зно́ву  во́рога  руба́ти

Стоя́ть  фронти́,  стоять  форте́ці,
І  один  о́дному  ряту́ють  пле́чі,
Щось  там  дрібне́  за  горизо́нтом
Хай  обійма́ється  хоч  з  чо́ртом  …  

І  ненаси́тність,  і  знева́га,
І  ще  яка́сь  старе́зна  ка́рга,
А  украї́нець  лиш  сміє́ться.
То  його́  край.  Він  не  здає́ться.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033628
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2025
автор: Дружня рука