Вона сиділа за столом,
На фото - тримає він шолом.
З нею тут є вірні друзі,
П'ють фруктове смузі.
Говорять разом про кохання,
Від неї йде одне мовчання.
"Чому ти така сумна?"
"Був дзвінок, що є труна."
"Не може бути, не сумуй,
Приємний ранок ти відчуй."
"Пролітала сіра гостра куля,
Не накувала років зозуля."
Дивляться очі у планшет,
Аж ось за вікном силует.
Та це ж іде її коханий,
На руці є слід від рани.
Вона зірвалась з крісла миттю,
Їй забракло в грудях кисню.
Вона хотіла обійняти,
Та він почав їй дорікати.
Це не він, її коханий мертвий,
Бо хтось вчинив гріх смертний.
Її любий чоловік в могилі,
Там лежать усі безсилі.
Вона замовила п'янкий напі́й,
"Ти, подруго, мене не жалій."
Крутиться голова від вина,
Капнула туди гірка сльоза.
