Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Крилата (Любов Пікас): Тебе давно вимолюю у долі - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() ![]() Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так. Трохи іроніЇ! ![]() ![]() ![]() Ніжність - Віталія Савченко, 10.10.2013 - 22:28
Ото ж десь ходить-бродить, ніяк доріжку не знайде, оту що до тремкого серця через роки та врешті приведе. ![]() ![]() ![]() Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Хай всі знайдуть те, що шукають! ![]() ![]() Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Цьом-цьом! ![]() Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та одного будячка вистачить мені. Одного, але мого! ![]() ![]() ![]() Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рада, що забігли! ![]() Патара, 10.10.2013 - 08:59
Це вже мене дістало!Де це ти бродиш, згубо?!! Сил залишилось мало, Вже б колупала грубу. Сватають інші часто, Ледь відбиваю атаки... Трішки ще жду і БАСТА, Не Пенелопа з Ітаки!!! Звідки черпала сили, Щоб Одісея чекати?.. Де ти блукаєш, милий?.. Холодно, йди до хати!!! Лягло на душу... ![]() ![]() Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() ![]() ![]() ![]() Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щось таке прийшло! ![]() Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() валькірія, 10.10.2013 - 00:08
Так довго в долі ти його вимолюєш -Свого коханого, Любов'ю серденько твоє зневолене, Хай диво станеться! Над вами неба синь ось-ось розвидниться, Пошле вам милості, Бо ж дивовижно є - спивати ніжності, В ній розчинитися. Його ти поглядом могла б запестити Аж до потьмарення, В солодких маревах, мов птах, воскреснути Десь по-під хмарами. Йому з'явися ти яскравим променем, Дарунком вічності, Від божевільності чуттів наповнення Він весь засвітиться. Душепроникнення не вбити відстанню І заборонами. Вам треба звикнути - кохання істинне - Поза кордонами! Ти окунаєшся у ночі місячні В чуттєві спогади... Не серці висікла йому освідчення Й подяку Богові! ![]() Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() ![]() ![]() ![]() Ліза Луківська, 09.10.2013 - 23:12
вірш - гарний. Ви дуже щира людина - так що Вам пощастить зустріти гідного Вас, який доповнить Вашу творчу натуру чимось своїм неповторним і особливим... ![]() Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Було би добре! ![]() ![]() ![]() ![]() |
|
![]()
|