І якби ти був книгою, я би читала з кінця.
Виривала сторінки, щоб ти не почався ніколи.
Ти як п'ять ложок цукру у склянку солодкої коли.
Було б добре вже знати: для тебе не та і не ця.
А якщо ти мов фільм, я б лишила на паузі вічність.
І не треба вже кінотеатрів чи телеекранів.
Хай би йшов ти без титрів із нашої битви титанів,
Я б заплющила очі на всяку безглузду трагічність.
А якби ти був віршем, то ти би лишився без рим.
Потонув би в верлібрах, згубився десь поміж складами,
Чи рядками, чи строфами, тільки б не дихати "нами".
Я благаю тебе: перетворюйся швидше у дим.
останній рядок просто кайф....без рим... то мені більше підходить, лиш би ще кандидатуру знайти
а взагалі, вірш твій, але на цей раз, як не дивно, майже не сумний)
умнічка моя:*
Fairytale відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
бо я сьогодні не сумна, а зла, мабуть.
але я без рим не буду писати... ну, хіба трошки)
дякую
