Як умру, то поховайте
Мене на Донбасі,
Закопайте в териконі,
В президентській рясі.
А Кравчук, і Ющ, і Кучма
Най лежали б поруч…
Щоб народ запам’ятав їх –
Була така сволоч….
Крали нелюди безбожно,
Крали, продавали,
Стільки людей загубили, -
Совісти не мали.
Люба ненько - Україно,
Прокинься, благаю!
Не ведися на посули
Ринкового раю.
Не клонися до Росії,
Не лізь у Європу –
Ніде΄ тебе не чекають, -
Всюди буде ж……опа…
Не слухай підбріхачів, -
Їх усіх купили,
На граблі΄ не наступай,
На встромлені вили…
Усе горе, усі біди
Від брехні та дурнів,
Не кивайте на сусідів…
Наче б там все дурно.
Свою совість, свої мізки,
Свої руки майте,
Любіть серцем Україну,
Своє поважайте!
А такого ще, як я,
Другого не треба,
Хоч терпіння у народу…
Більше ніж до неба.
Поховайте, пам’ятайте:
Був для вас в науку,
Не журіться за такую…
Продажную (с) у(р)ку
Поховайте, та вставайте:
Кайдани порвіте!
Від вражої, злої крові, -
Землю бережіте!
Що до Ліни Костенко: нашим взаємним гріхом є те, що ми, потерпаючи від сваволі князьків та іншої братії, не захищаємо свої права, не стаємо на захист прав тих, хто поруч. Розумію, виступ декількох людей причинить їм же неабиякі неприємності. Але останні події, коли люди піднімаються цілими селищами на свій захист, дають надію, що приходить прозріння: окрім нас самих нам ніхто не допоможе.
