Вільний переклад - адаптація
(розмірна редакція)
С.Єсєнін « Руки милой – пара лебедей»
Милі руки – пара лебедів,
Дотиком волосся зігрівають,
Не замовкне про кохання спів,
Всі його невпинно повторяють.
Пісні я співав на чужині,
І тепер, про теж співаю знову,
Через те літати в вишині,
Ніжністю просякнутому слову.
Сповню душу ніжністю до дна,
Й серце стане глибою із злата,
Та чуттєва ,пристрасна весна,
Не закличе у обійми свята.
Я не знаю в чому сенс життя,
Догоріти у обіймах Шаги,
Чи бродити в мріях навмання,
В пошуках пісенної відваги.
Свій кінець й початок всього є,
Що приємно оку, а що вуху,
І про те що пісня душу п’є,
Я тобі повідаю як другу.
P.S.
А про мене та про мої пісні,
Скрізь роки нехай лунає спів,
Що я був би, з цілим світом ніжний,
Та згубила пара лебедів.
( Зміна розмірності остатнього катрену відповідає зміні в оригіналі)
Текст оригіналу
Руки милой - пара лебедей -
В золоте волос моих ныряют.
Все на этом свете из людей
Песнь любви поют и повторяют.
Пел и я когда-то далеко
И теперь пою про то же снова,
Потому и дышит глубоко
Нежностью пропитанное слово.
Если душу вылюбить до дна,
Сердце станет глыбой золотою.
Только тегеранская луна
Не согреет песни теплотою.
Я не знаю, как мне жизнь прожить:
Догореть ли в ласках милой Шаги
Иль под старость трепетно тужить
О прошедшей песенной отваге?
У всего своя походка есть:
Что приятно уху, что - для глаза.
Если перс слагает плохо песнь,
Значит, он вовек не из Шираза.
Про меня же и за эти песни
Говорите так среди людей:
Он бы пел нежнее и чудесней,
Да сгубила пара лебедей.
